За тридцять років незалежності й за наявності сотень дипломованих японістів з неозорого потоку японських детективів видано один — торік, у невибагливому «школярському» перекладі, без сліду розумної діяльності редактора.
Книжка, зміст якої я подаю далі, вийшла друком у 1984 році й була відзначена Асоціацією письменників детективного жанру як найкращий детективний роман року.
_____________________________________________
Пригоди пана Хока на чужині
Порядкуючи в старій коморі, батько й син Енокі знаходять нотатки Мотонобу Енокі, написані за доби Мейдзі. Ось їх зміст.
Увечері 26 вересня 1891 року Мотонобу, молодий лікар, отримує записку з терміновим викликом від високопоставленого урядовця Мунеміцу Муцу, свого пацієнта й друга. Муцу знайомить Енокі з двома англійцями – посланником Х’ю Фрезером і Шоном Хоком, який із першої ж хвилини вражає своєю спостережливістю. Муцу розповідає про викрадення документу державного значення, що стосується японо-англійської угоди, й пояснює: розслідування доручено Хокові. Мотонобу Енокі має допомогти розшукати документ, бо Хок не володіє японською мовою й не обізнаний з умовами життя та звичаями японців.
Документ зник під час аварії електричного освітлення в палаці Рокумейкан. Ключ від кімнати, де переховувано документ, в служника позичила шляхетна зовні молода дама, але серед присутніх її не виявили, хоч із палацу ніхто не виходив. Єдиною сторонньою особою був електрик, викликаний для ремонту освітлення. Хок підозрює, що то була перебрана в чоловічий одяг жінка, аварію ж улаштовано зумисне. Муцу припускає, що за цим криється його давній політичний ворог, Хіробумі Іто.
На початку розслідування з’ясовується, що електрик, якого мала прислати електрокомпанія, не міг з’явитися, бо його підпоїла якась жінка, подібна до описаної служником із палацу. Ретельний огляд місця злочину та опис дозволяють Хокові та інспекторові поліції Тюдзьо встановити прикмети жінки. Тюдзьо впізнає за прикметами Окіну, яка нині живе в майстра порцелянових виробів Ейкіті Міти й має зв’язки зі злочинним світом. Крамничка Міти виявляється порожня, обшук нічого не дає. Біля крамнички залишають вартувати поліцая, але на нього нападає зненацька й приголомшує якийсь іноземець. З’ясовується, що він забрав із крамнички Міти лише кілька кришок від курильниць. Але який може бути зв’язок між ними й викраденим документом?
Хок припускає, що документ сховано, він ще не потрапив ні до чиїх рук. Про це свідчить і те, що Іто не вдається до жодних дій.
Мотонобу Енокі звертається по допомогу до колишнього приятеля Кейске Мотеґі, який начебто має знайомців у злочинному середовищі, й пропонує йому гроші за сприяння в розшуку Міти.
Тим часом установлено, що незнайомець, який вдерся до крамнички Міти, – співробітник посольства Росії. В порожньому будинку, до якого Хок простежив його шлях, знайдено його сліди й сліди японського жіночого взуття. Сліди дозволяють зрозуміти також, що в будинку побував ще один чоловік, японець, який поранив росіянина, а жінку забрав із собою. Тут же знайдено всі кришки курильниць із порцелянової крамнички Міти.
Ретельний обшук виявляє в крамничці ще одну кришку, отвори на якій розташовано в химерний спосіб. Хок припускає, що візерунком отворів зашифровано місце, де сховано вкрадений документ. Він пояснює Енокі, що розгадати шифр можна, якщо вивчити, що за людина Ейкіті Міта, який виготовив кришку.
Хок, перебравшися японцем, вистежує росіянина. Це – військовий аташе полковник Добринін. Двом помічникам Хока вдається викрити схованку Ейкіті Міти. Але поки Хок, Енокі й Тюдзьо дістаються туди, Міту вбивають. Слідів опору не знайдено, отже, його вбили не поплічники Добриніна, а людина, за якою він мав зустрітися. Знайдені в кишенях Міти папери наводять на слід Аядаю Ямабукі, власниці балагану в кварталі Асакуса. Окіну й Міта переховувалися там кілька днів. У речах Міти знайдено цінну жіночу прикрасу. Тюдзьо береться з’ясувати її походження.
Кейске Мотеґі повертає гроші, запропоновані за розшук Міти, й відмовляється допомагати в цій справі. Але банкноти не ті, що їх дав йому напередодні Мотонобу. До того ж Хок, дослідивши гроші, доходить висновку, що Кейске одержав їх від жінки, й навіть установлює деякі її прикмети.
Наступного ранку Енокі навідує Аядаю. Та хоче пересвідчитися, чи була в нього Окіну, якій Аядаю переказала прохання Енокі про зустріч. Аядаю припускає, що Окіну могла піти до Сакамакі, приятеля Міти. Сакамакі не пускає в дім Хока і Енокі, хоча, схоже, Окіну справді в нього. Розвиток подій показує, що за оволодіння документом змагаються дві групи – Добриніна й Сакамакі, причому за останнім, у свою чергу, криється ще хтось.
Під час відсутності Хока й Енокі на помешкання вчинено наліт, проте злодії не взяли нічого, крім кришки від курильниці з таємничим візерунком.
Другий візит до Сакамакі, цього разу в супроводі поліції, дозволяє дізнатися лише, що невдовзі по тому, як Сакамакі відмовився розмовляти з Енокі й Хоком, він вивіз Окіну в невідомому напрямку, причому по них приїздила карета, оздоблена гербом.
Кейске Мотеґі знайдено вбитим у замкненому будинку. Хок установлює по слідах, що вбивця – та сама жінка, від якої Кейске отримав напередодні гроші, й розв’язує загадку зникнення жінки з замкненого зсередини будинку.
Енокі відвідує місця, де мешкав Ейкіті Міта, вивчає його щоденник, книжки, аби, за порадою Хока, дізнатися про Міту якнайбільше.
Хок розповідає Мотонобу Енокі дещо з власного життя в Лондоні, про працю детектива: а також, чому він мусить переховуватися за кордоном під чужим ім’ям.
Енокі й Хок зустрічаються з Добриніним. Хок нагадує йому про справу, в якій той був замішаний, – вбивство Трепова в Одесі. Добринін розуміє, що Хок – той детектив із Англії, який проводив розслідування й урятував його від підозри. Він обіцяє полишити справу з документом і негайно повернутися до Росії.
З’являється Тюдзьо. Окіну знайдено мертвою: вона покінчила самогубством, відкусивши собі язика. Перед смертю її було піддано тортурам, певно, щоб дізнатися, де вона сховала викрадений документ.
Поліція встановлює, що знайдену в речах Міти прикрасу було виготовлено для гейші Косен із Янаґібасі п’ять років тому. В Янаґібасі Тюдзьо, Енокі й Хок дізнаються, що нині Косен – дружина барона Тоґурі й носить ім’я Кіміко. Свого часу Ейкіті Міта був її коханцем. На зворотному шляху на них вчиняють напад, але від бандитів удається відбитися.
Перевірка карет в околиці дому Сакамакі ставить під підозру Тамадзо Накамуру, актора театру “Кабукі”. Щоправда, в той день він начебто був у від’їзді з трупою. В Сідзуоці, де гастролював театр, Хок і Енокі дізнаються, що Тамадзо, виконавець жіночих ролей, виїздив у справах до Токіо. Прикмети Тамадзо дозволяють Хокові зрозуміти власну помилку: загадкова жінка-вбивця насправді, скоріш за все, перевдягнений у жіноче вбрання Тамадзо. Вони повертаються до Токіо, щоб заарештувати актора, але під час переслідування той кидається в воду й тоне.
По довгих розумах Енокі розгадує таємницю шифру: отвори на кришці розташовано у формі сузір’я Пегаса. На його думку, документ сховано в бамбуковій паличці сувою з зображенням небесного коня, який прикрашав кімнату в палаці, звідки викрадено документ.
Енокі й Хок відвідують Кодокан, де викладає дзюдо його славетний винахідник, Дзіґоро Кано. На подив Енокі, виявляється, що під час мандрівки до Лондона Кано познайомився з Хоком і навіть навчив його основам бойового мистецтва, будзюцу (це японське слово Хок запам'ятав як "баріцу").
Хок, Енокі й Тюдзьо зустрічаються з баронесою Кіміко Тоґурі в кімнаті палацу Рокумейкан, звідки викрали документ. Хок розповідає про загибель Тамадзо Накамури й викладає подробиці справи, в якій вона замішана. Кіміко зізнається в усьому. Підозри Мунеміцу Муцу справджуються: її примусив організувати викрадення Іто, який прагнув цим занапастити свого політичного супротивника. Документ знайдено й передано Муцу, який, попереджений заздалегідь, з’являється в слушну хвилину.
Шон Хок прощається з новим другом, так і не розкривши справжнє ім’я. Він каже тільки, що ініціали “Ш.Х.” справжні.
А в подальшій політичній боротьбі ні Іто, ні Муцу навіть не згадують історію з викраденим документом…
