Світ обгидився. Онуки героїв наочно показали: їх легко залякати до гикавки сезонною застудою, по чому вони залюбки відмовляються від решток людських прав.
Певна річ, мало хто зважується казати це вголос. Ще менше — видати книжку, де таке написано. Як на мене, найцікавіше в цій конкретній книжці не «фактаж», а три сценарії поведінки людей під час і після Великого переполоху: «угодовець», «кон'юнктурник» і «маловір», адже навколо сила-силенна перших, не бракує других; зрідка трапляються й треті.
Ймовірність побачити таку книжку в перекладі мовою країни третього світу, де схибнуті на культі карґо проводарі наввипередки мавпують «старших товаришів», дорівнює нулю. Кілька абзаців можу запропонувати, призволяйтеся.
________________________________________
На початку Великого Коронного Переполоху був
переляк і недолугий заклик до людських жертв у вигляді бузувірських блокад. Невдовзі
Переполох обернувся на потужний натиск з боку нової співдружності політиків і
великих фірм у керунку неофеодального суспільства, де переважна більшість
поневолена як в особистому, так і в трудовому житті. Наступ неофеодалізму
передував пандемії, а під час Переполоху насадили багато чого з того, що
бракувало, — повсюдне стеження, повсюдну цензуру, обмеження пересування для
громади, врешті, думку, що свобода — не засадниче людське право, а те, що влада
жалує й чого позбавляє.
Що мало б статися на початку 2020 року, що в
ідеалі мало б статися зараз і на що насправді ми спроможні?
На початку 2020 р. люди в країнах Заходу мали
б згуртуватися проти переполоху. Влада мала б організувати кампанії в ЗМІ й
остерегти від вередів на кшталт блокад, карантинів тощо, наголосивши, наскільки
вони безглузді й шкідливі. Слід було скликати круглі столи науковців, де
відкрито обговорити ступінь шкоди від різних заходів. Чесні дебати медиків мали
б недвозначно показати, наскільки мало користі дає шпиталізація хворих на ковід і яку велетенську шкоду для здоров’я загалу спричинить руйнація штатної
медичної допомоги й нормального суспільного життя. Загалом, у життєрадісних
громадах мали б брати на глум пропозиції позамикати всіх по домівках, ба навіть
саму думку, ніби таким побитом можна запобігати хворобам.
На наше нещастя, сталося протилежне. Чимало
наукових журналів та університетських спільнот зрадили своє покликання. Чимало
державних діячів не забарилися піти на поводі в посполитих. Чимало кон’юнктурників
заповнили владні кабінети й присмокталися до корит, переповнених незаробленими
грішми.
Що мало б статися зараз?
В ідеалі мали б звитяжити справедливість і
відродження. Політиків і медичних консультантів слід було б притягти до
відповідальності, обурливі наукові журнали (як-от, «Ланцет») — бойкотувати, на
університетських кафедрах мало б запанувати переосмислення власних учинків і
розуміння, що головне покликання науки зрадили мало не всі. Батьки мали б
перепросити дітей за те, що занапастили їхню освіту й дитинство. Комісії з достовірності
мали б провести відкриті обговорення дурощів останніх півтора років, щоб люди
вповні зрозуміли, на що наразилися, а дехто — й до чого підпрягся.
Щоб упевнити відродження, слід було б зруйнувати офіційні медико-консультаційні структури, ба більше, викорінити пропагаторів абсолютної безпечності. «Технічні велетні» та інші компанії-посіпаки велетенського безуму мали б бути роздроблені й примушені платити нормальні податки. Практично на всі посади, на які зараз призначають політики, мали б призначати громадські колегії. З верховних судів, державних і міжнародних органів слід було б вичистити пустомолотів, які там зараз переважають, а залишити необхідний мінімум співробітників і мінімум нормативних актів. Це значило б скористатися з рідкісної можливості вичистити всі складники наших інституцій, що довели свою продажність, незугарність чи безпорадність.
